У минулій публікації ЖІР розповідав як ПАТ «Київський річковий порт» родини Михайла Бродського добуває пісок в Обухівському районі Київської області. Там йому належать права на розробку Ново-Українського родовища, термін експлуатації якого ПАТ «Київпорт» через суд, в обхід встановленої законом процедури, продовжив аж до 2036 року.
В компанії Бродського не соромляться називати себе «найбільшим легальним добувачем піску для потреб столиці», попри те, що у контролюючих органів регулярно виникають запитання до діяльності ПАТ «Київпорт». Проте, не дивлячись на неодноразові притягнення компанії до відповідальності, скарги місцевих жителів та публікації в ЗМІ, діяльність ПАТ «Київський річковий порт» продовжується у звичному режимі.
Наприклад, ще у 2018 році Державною екологічною інспекцією Столичного округу проводились перевірки діяльності ПАТ «Київський річковий порт» щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання відтворення і охорони природних ресурсів. За результатами цих перевірок Екоінспекцією було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки (стаття 53-1 КУпАП), порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (стаття 78 КУпАП), порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення (стаття 82 КУпАП), про що складено відповідні приписи.
Ситуація повторилась уже через півроку – в червні-липні 2019 року стосовно ПАТ «Київпорт» було складено ще один припис щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
В кінці 2019 – на початку 2020 ситуація знову повторилась – порушення екологічних норv, перевірка Держекоінспекції, штраф.
Менше, ніж через рік відбулась та сама історія – порушення вже знайомої нам статті 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки), до якої додалась і стаття 91-5 КУпАП (надання завідомо неправдивих чи неповних відомостей про вплив на довкілля планованої діяльності, недотримання під час провадження господарської діяльності екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля).
Зазначений припис «Київпорт» зміг частково скасувати в Окружному адміністративному суді Києва, а саме – в частині неоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Проте решта пунктів припису від 20.02.2020, які стосувались порушення екологічних норм та порядку поводження з відходами – залишились в силі.
Як бачимо, ПАТ «Київпорт» не надто переживають щодо порушень законодавства. Штрафи за ці порушення настільки мізерні, що навіть якщо б Держекоінспекція штрафувала «Київпорт» щодня, на прибутках компанії це ніяк би не позначилось. Наприклад, штраф за статею 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки) складає від 340 до 1700 гривень. За статтею 78 КУпАП (порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів) – від 85 до 136 гривень. За статтею 82 КУпАП (порушення вимог щодо поводження з відходами) – від 850 до 1700 гривень. За статтею 91-5 КУпАП (порушення вимог законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля) – 850 до 8500 гривень. Для порівняння, штраф за статтею 130 КУпАП (керування транспортними засобами у стані сп’яніння) складає 17000 гривень!
Саме тому робота з намиву піску не зупиняється ні за яких умов. Наприклад – нерест дніпровської риби та скарги місцевих рибалок не заважають працювати важкій техніці, яка розкопує дно річки. А якщо буде потрібно, то Київський рибоохоронний патруль навіть дозволить не припиняти роботи в акваторії Дніпра. А наявність медіаресурсу у вигляді видання «Обозрєватель» дозволяє ще й атакувати конкурентів.
Також було помічено, що автомобілі, які перевозять добутий дніпровський пісок, навантаженими рухаються вулицями Києва, тоді як, за словами активістів, решту вантажних авто поліція не пропускає в місто за високих температур. Зазначається, що перевантажені авто виїздять, зокрема, і з території деревообробного комбінату (очевидно, мається на увазі ПАТ «Київський деревообробний комбінат», розташований по сусідству з офісом «Обозрєватєля»).
Звісно, реалії підприємницької діяльності, взаємовідносин держави і бізнесу в Україні такі, що ті чи інші порушення можна знайти у багатьох підприємців. Однак, крім цієї правди, існує ще й інша – намив дніпровського піску руйнує екосистему всього регіону. Навіть на супутникових знімках Google-карт можна побачити наслідки десятиріччя активного видобування піску на Дніпрі. Набагато більше можна побачити безпосередньо поблизу родовищ, де пейзажі іноді нагадують справжнісіньку пустелю, хоч «Дюну» знімай.
Окрім краєвидів не менше страждає флора і фауна, звичне середовище існування якої перекопують і засипають піском. Той, хто бажає на власні очі побачити, як виглядає місце видобутку, повинен бути вкрай обережним. І мова навіть не про охорону, яку наймають добувачі. Поруч з піщаними родовищами утворюються величезні території муло-піщаної суміші, яка запросто може засмоктати необережну людину. Відсутність парканів та загорож поблизу кар’єрів – зайвий цьому доказ. Вода поблизу родовищ настільки забруднена, що нагадує радше якийсь огидний «суп», аніж річкову воду.
При цьому, поглиблення річкового дна, до якого так люблять апелювати добувачі, розповідаючи про нібито суспільну корисність своєї діяльності, ніяк не покращує можливості дніпровського судноплавства. Дно поглиблюється в одних і тих самих місцях, зазвичай, в стороні від основного фарватеру Дніпра, де намул ніхто не чіпає. Натомість несуднохідні частини річки розкопуються до утворення величезних вирв, а піднятий намул забруднює і воду, і узбережжя.