Олексій Мячеславович Данілов є не надто яскравою особистістю в українській політиці. До початку санкційної епопеї РНБО, яка винесла його на перші сторінки ЗМІ, про нього мало хто в Україні знав, попри те, що послужний список Данілова в політиці та на державній службі є досить солідним.
Його чиновницька кар’єра розпочалась ще в середині 90-х на посаді міського голови Луганська. Мером Данілов пробув всього 3 роки, покинувши посаду достроково і не з власної волі – депутати відправили його у відставку. Це надалі стане характерною рисою Данілова на державних посадах – він ніде не затримується надовго. Так сталось і з перебуванням на посаді голови Луганської ОДА, де Олексій Данілов встановив своєрідний рекорд – він очолював адміністрацію всього 9 місяців і 4 дні, з 4 лютого по 8 листопада 2005. Аналогічна історія відбулась і з його депутатством – потрапивши до Верховної Ради у 2006, вже наступного року Данілов покинув крісло нардепа, після того, як тодішній президент Віктор Ющенко відправив 5-е скликання ВР на перевибори. На перевибори Данілов пішов від «Партії вільних демократів» і успішно їх програв.
По політичних таборах Олексій Данілов встиг поскакати так само як і по посадах. Під кінець своєї каденції на посаді мера Луганська він вступив до СДПУ(о), у 2004 – керував регіональним штабом Ющенка в Луганській області, в парламент потрапив по списку БЮТ. До вже згаданої «Партії вільних демократів» (яка до «демократизації» називалась «Яблуко») його привела не так відданість демократії, як дружба та багаторічне партнерство з Михайлом Бродським, який партію свого часу очолював, а згодом передав в руки директора одного зі своїх підприємств Олександра Згіблова, за сумісництвом – депутата Черкаської міськради минулого скликання. Навколо Черкас зосереджена значна частина бізнесу Бродського, крім того, на його дружину зареєстрована частка у місцевій баскетбольній команді «Черкаські мавпи».
Михайло Бродський фігура відоміша за свого партнера, хоча б завдяки «Обозревателю», головою редакційної ради якого він є. Саме видання зареєстроване на його дружину та синів через ряд юридичних осіб, серед яких ТОВ «Золота середина», формальний власник видання та ТОВ «Денді ЮА», яке належить синам та дружині Бродського.
Іншим достатньо відомим активом Бродського є група компаній «Венето», з досить заплутаною структурою. Наприклад, існує як ТОВ «Група Венето», зареєстроване у 2014 році, так і Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето», яке зареєстроване ще у 90-х. УІСП ТОВ «Венето» формально належить ТОВ «Фабрика спагетті», але фактично, як прийнято у Михайла Бродського, через ланцюжок юридичних осіб – його дружині Світлані. У червні 2021 року ТОВ «Фабрика спагетті» переоформили на її директора, Віту Валеріївну Тимошенко, можливо, щоб приховати структуру власності, однак публічні сервіси моніторингу ЄДР відображають останні реєстраційні дії стосовно компанії.
УІСП ТОВ «Венето» зареєстроване у Києві, по вулиці Деревообробній 6-в, там саме, де і «Партія Вільних демократів», за даними Міністерства юстиції. Трохи неподалік, на Деревообробній, 5, зареєстроване ще одне підприємство Бродського – ПАТ «Київський деревообробний комбінат», до якого має стосунок і Олексій Данілов. Поряд, на Деревообробній, 7, перебуває й ТОВ «Золота Середина», формальний власник видання «Обозреватель». А на Деревообробній, 10, розміщується ТОВ «Новострой інвест», яке теж має стосунок до Бродського та Данілова.
Так, Данілова і Бродського поєднує на лише давня дружба і партквиток, а й чималий досвід спільної роботи. У 2000 році майбутній секретар РНБО був радником Михайла Бродського в комітеті ВР з питань промислової політики і підприємництва, який Бродський очолював. У 2012 Олексій Данілов був керівником Українського фонду підтримки підприємництва, головою наглядової ради якого був Бродський. Як розповідав журналістам сам Данілов – цей фонд працював лише на папері, ознаки життя він перестав подавати ще до Майдану. Однак він «успішно» керував фондом аж до переходу в РНБО. І хоча цей фонд кілька років не функціонував, зараз він продовжує існувати, вже з іншим керівником, вирощуючи наступного цінного кадра за бюджетні гроші.
В бізнесі родини Данілова та Бродського теж не чужі. На дружину Олексія Данілова зареєстроване право власності на частки у ПАТ «Київський деревообробний комбінат» і ТОВ «Новострой інвест». Обидві компанії належать Юрію Бродському, сину Михайла Бродського. На Юрія, його брата Ростислава та дружину Світлану зареєстроване й інше майно їх родини, включаючи й найвідоміші активи сім’ї Бродських – видання «Обозреватель» та групу меблевих компаній «Венето». Через ПАТ «КДК» Людмила Данілова є бенефіціаром ще однієї компанії, яка також має стосунок до Бродського, ТОВ «Докенерго» і займається, зокрема, розподілом та передачею електроенергії, постачанням води та водовідведенням. З тієї ж таки декларації Олексія Данілова можна дізнатись, що його дружина отримує заробітну плату в ТОВ «Органосін ЛТД», компанії, яка належить двом громадянам Індії і займається оптовою та роздрібною торгівлею фармпрепаратами.
Попри те, що бізнес в родині Данілових є справою дружини, більша частина майна сім’ї належить чоловіку. Серед нього – дві квартири в Києві (розміром 352,3 та 203,9 квадратних метри), будинок (розміром 446 квадратів) та земельна ділянка під Києвом. Якщо вірити декларації Олексія Мячеславовича, це добро набуте ним в період його депутатства у 2006-2007 роках.
Не цурається пан Данілов і культури – він задекларував колекцію з 102 картин, 495 порцелянових статуеток та 20 160 (так, двадцять тисяч) книг.
Чого у секретаря РНБО немає, так це автомобіля – єдиний транспортний засіб у їх сім’ї належить дружині, Lexus RX 350 2012 року. Зате заробітна плата Олексія Данілова на державній службі у кілька разів вища, ніж у його дружини в приватному секторі – 718 884 гривень проти 152 132 гривень у його дружини. Хоча тут важко посперечатись – все ж Олексій Мячеславович важливими державними справами займається, а не масками і таблетками торгує.
І якщо вже зайшла мова про державні справи, то наявність у дружини Олексія Данілова спільного бізнесу з родиною Михайла Бродського цілком підпадає під визначення конфлікту інтересів, встановленого законом «Про запобігання корупції». Закон передбачає, що наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, або суперечність між приватним інтересом та її повноваженнями, що впливає або може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, вимагає вжиття дій на врегулювання такого конфлікту і невідкладного повідомлення безпосереднього керівника, а у випадку колегіального органу – Національне агентство з питань запобігання корупції.
При цьому, законом прямо передбачено, що секретар Ради національної безпеки і оборони входить до переліку осіб, які зобов’язані вживати заходів щодо недопущення, а у випадку виникнення – щодо врегулювання конфлікту інтересів, не пізніше наступного дня після виявлення повідомляти про такий конфлікт, а у разі реального конфлікту інтересів, утриматися від вчинення дій та прийняття рішень.
Проте в РНБО зробили вигляд, що не розуміють про що мова, відповівши, що подібної інформації у Раді нацбезпеки немає. Так само ніяк не реагують на ситуацію в НАЗК.
Зі зростанням ролі РНБО і прийнятті нею рішень сумнівної законності, але попри це – схвалених суспільством завдяки тим залишкам рейтингу Володимира Зеленського, які досі підтримують його легітимність, посилюється і роль Олексія Данілова як другої після президента людини в Раді нацбезпеки. А якщо говорити об’єктивно – то першої. За таких умов, запитання: «Чиї інтереси враховуються при прийнятті РНБО своїх рішень?», виходить на перший план. Як і зв’язки тих, хто ці рішення готує.